Михайло Ткач - HR Business Partner у компанії SoftServe, експерт з організаційних змін, викладач курсу у Lviv HR Solutions, спортсмен та надзвичайно цікава людина. Уже другий навчальний семестр він співпрацює з ІТ СТЕП Університетом як викладач напряму менеджмент. Ми пишаємося, що такі особистості радо діляться своїми знаннями із нашими студентами. Ми використали нагоду поспілкуватися з Михайлом та дізнатися його враження щодо викладацької діяльності, навчання та університету вцілому.
Скільки часу Ви викладаєте в університеті? Це Ваш перший досвід викладання?
Викладаю з 2020 року, тобто в ІТ СТЕП Університеті я вже другий семестр. Трапилася моя мрія юності, адже я був на півшляху, щоб стати викладачем. За першою базовою освітою я філософ і мені була цікава сфера дослідження та викладання саме філософії. А зараз це мій перший досвід викладання і сподіваюсь не останній.
Що надихнуло розвиватись у викладацькій діяльності?
Викладацька діяльність - це передусім власний розвиток, тому що це дозволяє систематизувати власні знання. З іншого боку, навчальний процес - це завжди двосторонній рух і дуже цікавий зворотній зв'язок від студентів, які завтра стають працівниками компаній, в якій ти працюєш. Тому це дає краще розуміння, яке покоління нових менеджерів, нових працівників приходить в компанію.
На кого Ви рівняєтеся у викладацькій та наукових сферах та де черпаєте натхнення?
Мені дуже подобається ліберально-демократичний стиль взаємодії зі студентами. Це означає, що я не вважаю себе людиною, яка володіє значно більшою кількістю інформації, аніж студенти. Адже будь-яка інформація є у вільному доступі: її легко прочитати в інтернеті, легко купити книгу. Про всі кращі практики можна доволі швидко дізнатися, їх значно складніше імплементувати в життя, тому для мене є прикладом, передусім практики в бізнесі, але ті, що через свій приклад можуть навчати. Навчати не навчаючи, навчати своїм прикладом, навчати своїм баченням, своєю філософією. Допомагати студенту знаходити їхній шлях. І мені пощастило, що предмет, який я викладаю дозволяє це робити. Можливо деякі предмети було б складно в такому стилі викладати, адже ти повинен володіти глибокою експертизою у речах, які мають абсолютно кінцеву істину. Менеджмент - це не та сфера, в якій є якісь закони.
Розкажіть про своє бачення майбутнього освіти в Україні.
Я гадаю, що майбутнє освіти - це не формат взаємодії вчитель і учень, це є взаємодія ментор-учень. Це коли ти навчаєш не з позиції, що ти знаєш і передаєш ці знання, а з позиції того, що ти дозволяєш цим знанням засвоїтися та допомагаєш усвідомити, де вони можуть бути застосовані на практиці. Це стосується передусім середньої та вищої школи. Більше нікому не потрібно вивчати таксонометрію біологічних видів у біології, адже ці знання дуже легко гугляться і можливо навіть не ефективно носити їх в голові, орім загальної ерудиції. Але проблема в тому, що інколи учні, а потім студенти, отримуючи ці знання не знають, де їх можна застосувати і відповідно свою увагу вони зосереджують на не найбільш практичних речах. Я думаю, що майбутнє освіти, це більш прагматичний підхід, тобто те, що ти можеш використати.
Аналізуючи роботу в ІТ СТЕП Університеті, дайте відповідь на питання: випускник ІТ СТЕП Університету - готовий до працевлаштування як спеціаліст? (або що потрібно ще зробити нашому випускнику, щоб стати яскравим менеджером, а може й лідером?)
В комерційних проектах завжди перевагу надають двом факторам. Перший фактор - досвід і вміння, які ти можеш продемонструвати.
Другий - здатність швидко вчитися, швидко адаптовуватися і загалом наявність м'яких навичок. Тому відповіддю на це питання буде питання зустрічне: чи готовий університет надавати реальні кейси, реальні проекти, з якими працюватимуть студенти? Можливо ці проекти можуть бути і некомерційними, але тим не менше реальними end-to-end проектами. І друга відповідь на це питання, чи можемо ми, як університет, вирощувати м'які навички у студентів: вміння швидко адаптуватися до змін, вміння швидко засвоювати знання, вміння виходити зі складних ситуацій, презентувати себе і свою роботу? І я гадаю, що тут велика частина відповідальності лежить саме на студентах. Адже університет це лише простір, де ти можеш почерпнути те, що тобі потрібно. Я б не забирав відповідальність зі студентів за якість і ефективність їх навчання. Часто вони дають пас на викладачів та адміністрації, що вони мають зробити чудо, але не варто забувати, що університет, це безпечний простір, в якому можна сумніватися, сперечатися, шукати, інколи помилятися, але в кінцевому результаті вчитися.
Ваші студенти - хто вони?
О, мої студенти! (із захопленням) :)
Кожен студент - особистість. Інше питання, чи може предмет, чи може викладач, чи може освіта, як така актуалізувати цю здібність чи цей талант. Я впевнений, що всі 100% не можуть бути геніальними з будь-якого предмету. Тут питання їх власних пріоритетів. Я абсолютно вірю, що ті люди які демонструють дуже хорошу якість своїх знань з технічних предметів, можливо, є слабшими у менеджменті або це є менш пріоритетним для них. А можливо навпаки. Тому звісно є студенти, які продемонстрували високий рівень знань, ерудиції, безпосередньо на моїх парах. Моє завдання створити такий простір, щоб будь-хто зі студентів мав шанс продемонструвати себе, подумати, можливо отримати зворотній зв'язок на його ідеї. Але знову ж таки, кінцевий результат має бути за студентами.
Чи бували курйозні ситуації зі студентами в процесі навчання?
Чесно кажучи, складно відповісти. В нас було дуже багато дискусій, було дуже багато запитань, на які мені доводилося говорити, що немає відповіді. Або принаймні саме я не маю відповіді на їх запитання. Ми грали коопераційні ігри і конкурентні ігри, в рамках яких студенти можливо почували себе не комфортно. Їм доводилося, будучи на 2 курсі, вести бізнес-переговори стосовно реалізації великого ІТ-проекту. І можливо їм було складно. Ми грали з конструкторами Лего, не знаю чи достатньо курйозний випадок, але це передбачено в рамках практичних робіт - це пов'язано з кооперацією в команді. Тому ми інколи на парах граючи - навчаємось. Це весело, не вимагає надмірної тривоги студентів, коли вони в творчості. І це дозволяє дати зворотній зв'язок справді на тебе, а не на ту соціальну роль, яку ти намагаєшся грати.
Топ-менеджмент та викладацька діяльність вимагають різних підходів до підготовки робочого процесу, чи стикались з труднощами на початку викладацької кар‘єри?
Для мене нове - це створення навчальних планів. Я радий, тому що в університеті попри мої стереотипи це виявилось значно простіше: складання навчальних планів, силабусів, документації. Поруч із тим, це потребує значно більше часу, ніж очікувалося. Тому що здавалося достатньо підготувати план лекції, продумати практичне заняття, але на практиці, я впевнений, вчитель до кожного предмету готується набагато довше і більше, аніж студенти. Інколи можливо як всі студенти разом :)
Ваші враження від викладання в ІТ СТЕП Університеті.
Мені подобається гнучкість, мені подобається те, що ми мали досить і офлайнових, і онлайнових занять. Мені подобається, що можна доволі широко підходити до різних методологій, з якими ти виходиш, особливо на практичних заняттях. Цього семестру ми запланували роботу студентів із реальними підприємцями на реальних бізнес-кейсах, де вони будуть не просто навчатися, а будуть пробувати спілкуватися та взаємодіяти з клієнтами. І, відповідно, вони нестимуть відповідальність не лише перед університетом і перед собою за своє навчання, але й будуть також готувати деякі артефакти для третіх сторін, де вони змушені вчитись зберігати конфіденційність, толерантність та вміти описувати потреби клієнта. Це така доволі складна для них задача, але я думаю, що дуже цікава. І мені подобається в університеті можливість комбінувати методи і підходи до викладання і оцінки якості знань.
На вашу думку, чи задовільняє освітня програма університету потреби ринку, чи потребує удосконалення, змін?
Я думаю, що так. Тому що левова частка викладачів, якщо не всі - це люди з реального бізнесу, це не є професійні викладачі, які повний робочий тиждень працюють лише в університеті. В більшості випадків, це люди, які працюють в реальному комерційному бізнесі відповідно приносять найновіші практики. А, отже, світогляд і знання, які вони формують у студентів, відповідають тому, що реальні компанії очікують на ринку. Тому я вважаю, що такий підхід до навчання має більше шансів, ніж академічна освіта, яка є фундаментальною, яка фокусує свою задачу на широкому переліку областей і знань, які засвоює студент, але інколи погано адаптовує під реальні виклики бізнесу.
Як проходить навчальний процес? Можливо застосовуєте власні методики.
Я багато використовую фасильтаційних методів. Вони дозволяють мені збирати різні ідеї, провокувати дискусії в середині групи без кінцевої оцінки викладача правильних чи неправильних практик, а швидше обговорення, які практики в яких випадках з більшою ймовірністю спрацьовують.Це ми говоримо про менеджмент. З інших популярних підходів - це є коуч підходи, які можна використовувати в груповому коучингу, коли ти даєш серію запитань для своєї групи і кожен намагається знайти якісь свої відповіді про те, що ти намагаєшся їм подати без кінцевого якогось авторитарного впливу як би це мало бути в кінцевій інстанції. Але мені пощастило з предметом.
Якби мали можливість порівняти ЗВО. Чим ІТ СТЕП Університет вирізняється на фоні інших закладів? (можливо закладами, де навчалися Ви?)
Я навчався у великому академічному університеті, навіть в двох. Я б характеризував їх одним словом - академічність, де є поважні професори, в поважних костюмах, які читають поважні лекції, студенти йдуть в поважні бібліотеки. Тут, мені здається, більше демократії і простіші відносини між викладачами та студентами, ми переписуємося в месенджерах. Інколи студенти мене питають деякі речі поза межами безпосередньо мого предмету, але що стосується компанії, в якій я працюю чи можливо інформацію, яка може бути пов'язана з їхнім розвитком як особистостей. І мені подобається якраз оця взаємодія, недирективна і дуже така демократична. І вона двостороння.
Перший семестр навчання закінчився, які ваші враження від знань (мотивації, відповідальності) студентів університету?
Мені пощастило, я не приймав іспити :) Я оцінював практичні роботи. Практичні роботи деякі були дуже креативні та цікаві, мені здається ми досягли основної задачі, яку ми перед собою ставили - вміння студентів аналітично мислити, самостійно, не просто компілювати готову інформацію, а доходити до якихось власних висновків і мабуть це одна із тих здібностей, розвиток яких ми ставили собі за ціль, тому рівень, який продемонстрували студенти нас цілком задовольняє.
Чому Ви обрали менеджмент? З чого розпочався Ваш кар’єрний шлях?
У 2010 році, отримавши диплом з філософії, намагався знайти шлях по спеціальності. Але не знайшовши його, був змушений піти на одну із продовольчих баз на посаду експедитора товарних позицій. Ця робота дала мені зрозуміти, що фізична праця не для мене. Тому я вирішив шукати роботу, яка буде як забезпечувати мене так і дозволить мені в майбутньому будувати кар'єру. Тому я обрав банк, із 2010 року я працював в банку у відділі досудового повернення боргів. Це дозволило мені виростити мужність, стійкість, наполегливість, вміння переконувати клієнтів. В момент, коли я зрозумів, що переріс цю посаду, мені запропонували підвищення - посаду супервізора. Так у 22 рік мені довелося управляти командою молодих, амбітних людей. Але поруч із тим досі ми з ними були на одній сходинці, а тут треба було будувати свій бренд як керівника. Так 3 роки я працював в банку, паралельно здобував ще одну вищу освіту, доки не зрозумів, що працювати тут все життя не буду. Відтоді з'явилася ідея: кожні декілька років радикально змінювати свою діяльність. І коли я таки вирішив її змінити, я став бізнес-тренером у бізнес-школі. Моїм завданням була підготовка навчальних планів, формування груп людей, які навчалися і крім того, я викладав декілька курсів. Курс, який мені найбільше сподобався і найбільше мене драйвив - це є стратегічний менеджмент та HR. Тому по завершенні цього життєвого етапу, я подумав, що непогано було б спробувати себе саме у HR-менеджменті. Відтоді я пішов в ІТ-компанію працювати на позицію HR-менеджера. На даний момент, я на цьому життєвому етапі, але крім того я викладаю ці предмети для HR-ів, також веду корпоративні тренінги для компаній, проводжу стратегічні сесії для малого бізнесу та громадських організацій і вирішив реалізувати свою давню юнацьку мрію бути викладачем.
Розкажіть в чому полягає суть роботи менеджера в ІТ та чим вона відрізняється від роботи проектних менеджерів в інших галузях?
Я б сказав, що саме в ІТ в Україні на даний момент найбільше експертизи по проектному менеджменту. Тому що у великих компаніях є функційні офіси, які розвивають менеджерів і це основна їхня задача: оцінювати, розвивати, готувати професійні навчання. Тому складно навіть назвати, в яких ще сферах діяльності в Україні проджект менеджмент на такому ж рівні , як в ІТ. Що стосується більш глобального управління, то специфіка менеджменту в ІТ - це є менша тривалість стратегічних циклів. Це означає, що горизонт планування діяльності ІТ-компаній значно менший, ніж в інших сферах. Тому що дуже швидко змінюється середовище. ІТ-компанії не мають можливості фактично планувати стратегію своєї роботи на 5 років. Гнучкість, швидкість прийняття рішень, готовність брати на себе ризики - це мабуть ті фактори в менеджменті, які притаманні в ІТ-сфері. Але поряд з тим, є дуже багато підтримки, є зазвичай корпоративний університет у великих компаніях, який підтримує цих управлінців, є можливість таких ком'юніті, в яких можна обговорити та ділитися своїми проблемами, ділитися досвідом. Тобто тут є противага: з однієї сторони - динамічна, складна робота, спілкування з іноземними клієнтами і це те, що дає більше стресу. Тому менеджери в ІТ - це відважні люди. З іншого боку,є дуже багато підтримки, допомоги, різних запобіжників від помилок. Зокрема моя основна функція у компанії - HR BP. Це та людина, яка допомагає менеджерам не помилятися в управлінні людьми, в роботі з політиками чи процедурами, які є в компанії, не помилятися з правильною комунікацією і тому подібне.
Що б ви порадили студентам, які планують свою кар'єру в новій для них ролі? З чого їм розпочати?
Студентам слід краще розуміти можливості побудови своєї кар'єри у довгостроковому плані, де слід покладатися не на конкретні хард скіли, які через 2 роки можуть виявитися не потрібними. Наприклад, зараз так розвиваються технології, що левова частка всіх сайтів розробляється на безкоштовних конструкторах, де активного кодингу більше не потрібно. Середовище постійно змінюється. Ми не знаємо чи потрібні нам будуть водії через 10 років, чи все замінить штучний інтелект. Але що точно штучний інтелект не в змозі замінити - це людяність, вміння управляти проблемами і людьми, вміння комунікувати з людьми, наводити лад в безладі, тому мені здається, що м'які навички мають більш вагоме значення, ніж тверді. Тому я би не нівелював значення емоційного інтелекту, емпатії та тому подібних речей, про які часто говорять, але не приділяють увагу.
Які навички та риси потрібно розвивати сучасному студенту?
Критичне мислення, аналітичне мислення, гнучкість, швидка адаптація до змін, вміння вчитися, вміння працювати з багатьма задачами і правильно розставляти пріоритети і зберігати спокій та своє психічне здоров'я. І будувати відносини.
Наприклад, за останні 5 років вагомого значення набуло критичне мислення. А з приходом ковіду, соціального дистанціювання, банальне вміння спілкуватися стане одне із найбільш критичних, як і психічне здоров'я. Тому все дуже динамічно розвивається.
Як ви розумієте, що виконуєте свою роботу добре?
Я себе іноді почуваю майстром на заводі Генрі Форда, і коли червоний вогник не горить про те, що аварія сталася, це є опосередкованою ознакою, що справи йдуть добре. Тому мабуть в роботі HR BP доречним є теза, що треба працювати не 12 год, а головою. Це опосередковані маркери. Звісно у компанії є свої KPI, ключові показники ефективності та продуктивності.
Що стосується студентів і викладання в університеті, то успіхи студентів. Але чи достатньо вимірювати ці успіхи оцінками за підсумками курсу, чи варто оцінювати оцінкою навчання самого студента чи рівнем працевлаштування студентів.
Що для вас є найважчим в роботі на сьогодні?
Найважчим у роботі є поєднати декілька активностей: роботу у компанії, викладацьку діяльність, мої зовнішні навчання та взаємодії із зовнішніми клієнтами.
А коли ж відпочивати?
Відпочинок також. Навчання мені приносить задоволення та віддушину, а також спорт. Я бігаю, готуюсь до марафону. Спілкування з рідними, смачна їжа, кіно, книги.
Яка Ваша думка щодо актуальності менеджменту на сьогодні? Яка ситуація з цим у нашій державі?
Мені здається у нашій культурі є багато застарілих практик, які насправді в реальному бізнесі майже не використовуються. А якщо ж використовуються, то є неактуальними. Методи, декомпозиції задач для підлеглих на дуже деталізованому рівні. До цих пір і дуже часто можна зустріти оголошення про курси для менеджерів, про створення чек-листів, стандартів, процесів. Це свідчить про те, що наша культура виробництва ще не дійшла до етапу рівня розвитку індустріальної епохи або постіндустріальної епохи, тому що загалом тенденціями є більш опиратися на таланти, на включеність працівників. З чим це можна порівняти? Наприклад, який ресторан є ефективнішим: ресторан високої кухні чи Макдональдс? Все залежить від того, що ви продаєте. Якщо ви продаєте додаткову цінність у обслуговуванні, то платячи гроші в ресторані, ви б не хотіли, щоб вас обслуговували механістично як всіх. Ви б хотіли, щоб вас впізнавали, як частого відвідувача, щоб було особливе відношення, що ви любите замовляти.
Стандартизовані процеси - це є фаст-фуд, це не про їжу, а про обслуговування передусім. Ти точно знаєш на що розраховувати. Ми поки стоїмо на тому етапі, коли намагаємося навчитися все стандартизувати, щоб потім навчитися обслуговувати по-особливому. Це загалом і про менеджмент. Ми не вміємо керуватися принципами ефективності, тому що радянська і навіть пострадянська епоха не керувалися принципами ефективності. Ми тільки вчимося. Тому найближчих років 10-15 актуальним буде навчання по менеджменту, саме в рамках операційного менеджменту: як робити менеджмент ефективним. Але тенденції такі, що ми усю роботу, яку можна підвищити ефективність зараз механізовуємо, автоматизовуємо, компютеризовуємо, діджиталізовуємо. Це означає, що у Макдональдсі касир, як спеціальність пропаде. Доданою вартістю такого бізнесу є вміння побудувати правильний процес, який не передбачає механістичного відношення до людей, а передбачає індивідуальний підхід, теплий та унікальний. Для цього треба навчати людей бути людьми, навчати людей бути включеними, брати офіціантів таких, які кайфують від самого факту спілкування з відвідувачами. Це інший стандарт гостинності, обслуговування. Можливо нам не потрібно стандартизовувати процеси для студентів, які прийдуть на підприємства і будуть зубрити велику інструкцію напам'ять і ідеально виконувати функції. Можливо нам потрібно брати людей, які вміють критично і аналітично мислити, керуватися хорошим прикладом своїх керівників і вчитися розуміти бізнес і вимоги до нього.
Наскільки якість вищої освіти залежить від постійного професійного самовдосконалення викладачів?
Викладач ніколи не може бути впевненим про те, що він щось знає, тому що в той момент, коли він викладає, у світі створюються нові практики. І навіть коли в межах тих практик, які ти добре знаєш і ти їх навчаєш, вони вмить застарівають. І якщо ти хоча б трішки будеш зволікати з цим, ти будеш стикатися з ситуацією, коли будуть приходити студенти, які знають значно більше за тебе. І це не погано. Погано, коли ти не дозволяєш людям, які розумніші за тебе приймати свою розумність, бо ти є авторитарним, сильним правителем, який знає все на своїй “території” і це стоїть на заваді розвитку студентів. Тому викладач має вчитися, але вчитися не тільки своєму предмету і своїй області знань, а й вчитися приймати дискутувати, формувати власні погляди для студентів.
Якою є роль університетів у підготовці майбутніх менеджерів?
Про це складно судити. Роль університетів починає падати, багато людей не вважає здобуття вищої освіти як необхідну обставину. З рештою роботодавці, зокрема великі компанії та й малих також, все рідше запитують про наявність вищої освіти як такої. Тому університет - це хороша опція, у безпечному середовищі отримати не тільки знання, а й зворотній зв'язок на свої знання і можливо лабораторію експериментів, де можна щось спробувати. Тим паче, в нашому університеті, є можливість робити проекти і відповідно на цих проектах мати дуже різні ролі і спробувати керувати і лідити. Університет - це хороша можливість безпечно помилятися, адже коли ти студент, то тебе навряд чи звільнять з посади з чорною міткою, це безпечне середовище, завжди є кого запитати та повчитися.
