Комп'ютерна Академія {global_step_name} - повноцінна IT-освіта для дорослих і дітей. Ми навчаємо з 1999 року. Авторські методики, викладачі-практики, 100% практичних занять.

Ви використовуєте застарілий браузер!

Ваш браузер Internet Explorer, на жаль, є застарілим. Ця версія браузеру не підтримує багато сучасних технологій, тому деякі функції сайту можуть працювати з помилками. Рекомендуємо переглядати сайт за допомогою актуальних версій браузерів Google Chrome, Safari, Mozilla Firefox, Opera, Microsoft Edge

ІНТЕРВ'Ю З ЮРІЄМ РАШКЕВИЧЕМ.

Рішенням Вченої Ради університету професору, доктору технічних наук, Юрію Рашкевичу вручено почесну відзнаку “TOP Partner”. Юрій Михайлович брав участь в обговоренні моделей освітнього процесу IT Step University, підходів до побудови освітніх програм, бачення щодо стратегії розвитку університету, особливостей та нюансів у поточній роботі.

17 лютого на зустріч з Юрієм Рашкевичем завітали студенти IT Step University, студенти інших вишів, а також абітурієнти з батьками. Спілкувалися про якість вищої освіти, фактори впливу, а також про студентоцентроване навчання. Читайте в інтерв'ю далі.

 

Останнім часом в Україні багато уваги приділяється питанням якості освіти. Ви багато над цим працювали та працюєте зараз, і як член Національної команди експертів з реформування вищої освіти, і на посаді заступника Міністра освіти і науки України.

Назвіть, які на Вашу думку, є ознаки якісної університетської освіти?

Все, що відноситься до інфраструктури в широкому сенсі цього слова: це добра освітня програма, якісні викладачі, належне інформаційне забезпечення, матеріально-технічна база. Це все так званий “hard”. Але цього недостатньо для якісної університетської освіти. Потрібне також середовище, відкритий простір, відкритий для вільнодумства, для дискусій, для критики. Не лише те, що задекларовано, а те, що робиться. В університеті є регулярні семінари, дискусії, інші речі, що показують цю відкритість. Частими гостями є працедавці, випускники, професійні організації, відомі вчені. Університет має бути тим місцем, куди хочеться йти всім! А всім хочеться йти туди, де тобі добре, де ти щасливий, де тобі приємно і комфортно, безпечно, де ти маєш з ким поговорити, де тебе слухають, де тебе цінують як особистість. Елемент “happiness” є дуже важливим в університеті, якщо він хоче бути не лише навчальним чи науковим осередком, а й суспільним.

 

Хто є основними стейкхолдерами і яка їх відповідальність у забезпеченні якості вищої освіти?

Безсумнівно, це викладацький склад, включаючи адміністрацію. А також студенти, причому не в пасивному статусі. Вони є об'єктом та суб'єктом навчального процесу. Вони мають брати активну участь у житті університету. Представники ринку праці - вони визначають, яких працівників хочуть. Вони підказують університетам яка модель фахівця, які компетентності очікують; а також оцінюють якість кінцевого продукту, не лише процесу. Оцінюють, наймати наших випускників чи не наймати. Як важливий стейкхолдер беруть участь у обговоренні освітніх програм, рекомендацій, забезпечують практику. Можуть безпосередньо приймати участь у навчальному процесі як викладачі. Зараз Міністерство освіти і науки України (в тому числі) сприяє конкретним інструментам, щоб у викладацький склад залучалися представники реального ринку праці, зокрема ІТ-спеціалісти. Близьким стейкхолдером до попередніх є професійні асоціації, що визначають певні стандарти. Наприклад, те як вони бачать, хто такий software developer. Випускники! Важливо, щоб університети створювали певні асоціації випускників, проводили з ними зустрічі. Випускники є тими, хто поєднує складові: вони ж студенти, вони ж працівники, вони вже можуть бути і працедавцями. Вони можуть підказати обом сторонам. В першу чергу, університету, що добре виправити, що добре змінити, від чого відмовитися, що запропонувати.

 

Яким чином студент може впливати на якість освітнього процесу?

З одного боку, студенти беруть участь в опитуванні наприкінці кожного предмету (кожного року тощо) і дають свій зворотний зв’язок, інформацію. Це дзеркало, яке відбиває і показує нам, що треба виправити. По-друге, студенти допомагають правильно збалансувати освітню програму: кількість кредитів і реально затрачений студентами час. Це з точки зору змісту. З точки зору технології навчання: дуже важлива думка студентів чи належний спосіб викладу, чи він для них є зрозумілим, ефективним. Участь студентів у вчених радах різного рівня, комітетах. Дуже часто студенти входять у робочу групу з розробки навчальної програми. На заході є практика, що студенти беруть на себе управління гуртожитками, управління харчуванням, культурним життям. І це правильно, бо студент має стати повним суб’єктом освітянського процесу з відповідальністю, можливостями, розумінням та усвідомленням.

 

Ви добре знайомі з першими кроками діяльності ІТ Степ Університету. Що за цей час вдалося?

Я був в певній мірі консультантом, радником, бо є членом Національної команди експертів з реформування вищої освіти. Я бажав успіху цьому університету по одній простій причині: вважаю, що приватна освіта повинна розвиватися і створювати реальну конкуренцію державній освіті, спонукати її рухатися. Тому ті амбіції, які закладалися - вони мені подобалися. Зокрема їх підхід, що від початку взяли за основу співпрацю з ринком праці, ІТ-компаніями. Це було дуже правильно! Бачу за 4 роки, що університет відбувся, є стабільний набір студентів, мають добру репутацію. Мені приємно, що в приватному університеті рівень прохідного балу, згідно рейтингів, перевищує достатньо відомі державні університети.

 

Зараз для випускників середньої освіти пропонуються бакалаврські програми обсягом 240 кредитів (4 роки навчання). Однак світовий досвід демонструє програми, наприклад трирічного бакалаврату. Чи бачите Ви можливість (доцільність) розробки і реалізації таких програм в українських університетах?

Коли ми говоримо про світовий досвід, то ми маємо його враховувати у повному обсязі. Мова йде не лише про тривалість самого бакалаврату, мова йде про тривалість загального навчання. В Європі приблизно половина країн має 12-річну середню школу, друга половина має 13-річну середню школу, є ще країни, які мають 14-річну середню школу. І жодної країни немає, що мають 11-річну середню школу, лише Україна. Ми зараз на стадії переходу на 12-річну. Більше того, в законі написано, що бакалаврат може мати від 180 до 240 кредитів. В стандартах записано, що на базі 11-річки лише 240 кредитів. На базі 12-річної школи вже можна мати 180 кредитів. Можна сказати, що зараз ми є на етапі переходу від програм на 240, до меншої кількості. Цей перехідний етап буде тривати в міру того як формується нова українська школа. Тепер, щодо інших компонент, що дозволяють зменшити час на бакалавраті. По-перше, це розвинута система доуніверситетської підготовки. Діти (як наприклад у вас) протягом 2 років вивчають багато з того, що вони б мали вчити в університеті. Це дозволяє їм на певну кількість часу зменшити термін навчання. Є спеціальний дозвіл міністерства, щоб ті 2 роки були оцінені в 30 кредитів, щоб програма, зокрема для ІТ Степ Університету, була не 240, а 210 кредитів. Інша справа, що ті 210 кредитів можуть бути зреалізовані за 3, 3,5 чи 4 роки. Це залежить від того як організований графік навчального процесу. В загальному філософія така: що по мірі заснування 12-річної школи ми переходимо вже до програм, які можуть тривати 3 роки. В Польщі, наприклад, 12-річна школа, а освітні програми першого циклу, ті що більш софтові (філософія і т.д.), то вони тривають 3 роки, а от інженерні мінімум 3,5 роки. З програмами, які ведуть до інженерії, я не впевнений, чи це реально. В Англії є програми 3 роки на базі 12 чи 13-ти років підготовки до інженера, але в ту програму не входить практика. І насправді в них є так, що студент 2 роки повчився, тоді йде працювати, тоді повертається на 3 курс. Тобто реально він диплом все ж отримує через 3,5-4 роки. Тобто, чудес не буває.

 

Наскільки вдалим було рішення щодо впровадження в ІТ Степ Університеті програми доуніверситетської підготовки? Як результати навчання на ній можуть використовуватися на бакалаврському рівні підготовки?

Тут є один з дуже добрих прикладів як воно зреалізовано, бо навіть моя внучка сюди ходить. Знаю що вона задоволена, знаю що тут вчать, хоч це і чималі гроші. І це добре, що університет собі готує вступників. З іншого боку, самі вступники вже є підготовленими до того, що можна мати коротший термін навчання.
Коли ми говоримо про спеціальність комп’ютерні науки, то тут є базові предмети, які є на 1-2 курсі. Це наприклад вступ в програмування, основи програмування, елементи алгоритміки, структур даних. Тобто ті предмети, які можна вчити, бо вони не вимагають так би мовити поглибленої фундаментальної підготовки з математики чи інших дисциплін.

 

Яким Ви бачите місце приватних університетів на ринку освітніх послуг в Україні? Як Ви оцінюєте шанси ІТ Степ Університету увійти в число елітних? Чи є для цього передумови?

Глобально є два типи університетів: так звані дослідницькі, яких є небагато, і "teaching university". Абсолютна більшість закладів вищої освіти - це "teaching university", їх основна мета навчити професіоналів. Це не означає, що там науки не робиться. Але наука не є їх місією, основною ціллю. Для того, щоб говорити про елітність, то треба чітко визначити для себе хто ми є, яка місія, і відповідно до того будувати шляхи досягнення: стратегічні, тактичні, оперативні. Це дуже важливо, особливо для молодих університетів. Для них визначення самоідентичності є дуже важливим. Як університет буде акумулювати всі зусилля, починаючи з фінансових, закінчуючи емоційним в тому напрямку, буде дуже залежати від того як він буде виглядати, до якого прошарку університетської системи буде себе відносити. Прагнути віднести себе до числа кращих з точки зору індекса Гірша - навряд чи ІТ Степ буде туди йти. І не треба. На мою думку, вам треба себе позиціонувати як "teaching university", тому що ринок потребує кваліфікованих ІТ спеціалістів. І цього абсолютно вистачить для того, щоб університет мав потенціал для розвитку, “кусок хліба” на найближчі багато років. "Researching university" - це не одне покоління треба виховати. А от стати добрим "teaching university" - потенціал є. Прохідний бал на вході показує, що ІТ Степ Університет має свій достатньо якісний контингент студентів, що дозволяє їм відповідно будувати освітній процес, мати кращу якість на виході, мати кращу репутацію, кращі гроші з ринку праці, який бачить доброго випускника. Це циклічний процес з глибоким зворотним зв'язком. Що приємно, що за останні 10 років вибудовується зворотній зв'язок між реальним життям і університетом. Раніше університети продукували і їх не цікавило куди випускники ідуть. Був запит на вхід в університет. А зараз абітурієнти, їх родичі, батьки вже дивляться куди іти, думають, що буде потім за 4-5 років. І це дуже здоровий процес. І роль приватних університетів в тому плані є дуже важливим. Вони заставляють всіх рухатися.

 

Яким має бути університет майбутнього?

Роль університету - це не лише освіта, наука. Це також суспільна роль. Принаймні дві з трьох таких ознак університет має забезпечити. Тоді він буде тим центром, навколо якого будуть люди групуватися.

 

Який досвід провідних університетів світу Ви б порадили імплементувати в українській вищій освіті, зокрема в ІТ Степ Університеті?

ІТ Степ це робить - це глибокий і оперативний зв'язок з ринком праці. Для ІТ Степ Університету, який готує фахівців з комп'ютерних наук - це критично важливо бути в тісній співпраці з ІТ-ринком. І цей ринок професій настільки змінюється, що легко вилетіти. Також критично важливі комунікації з професійними організаціями та випускниками. І це добрий досвід західних університетів. Західний досвід показує, що не так важливо хто на вході, а надважливо - хто на виході університету.

 

Що б Ви могли побажати колективу університету?

Глобальне побажання - подальших успіхів! А основні компоненти цього успіху ми проговорили. Вчительство - це була, є і буде подвижницька робота. Викладачам бажаю терпіння, наснаги, наполегливого бажання стати кращими, а студентам активної участі в житті, про що ми сьогодні з ними говорили, бо без їхньої участі буде набагато важче викладачам. А це все спільне завдання!